Вставай, просипайся, робочий народ!

Рушійною силою соціальної революції завжди виступав робітничий клас.

Але сьогодні, на жаль, цього поки що не відчувається. І свідченням цьому є серія організованих і фінансованих капіталом Заходу, так званих, «кольорових революцій», в тому числі і «помаранчевої революції» в Україні.

Але молоді робітники вже починають відчувати, що «дикий капіталізм» не несе людині нічого доброго і починає розуміти свою історичну роль у звільнені від експлуатації і несправедливості. Це було яскраво продемонстровано і при проведенні багатотисячних акцій протесту, які відбулися в усіх регіонах України в річницю Великої Жовтневої Соціалістичної революції. Просипається вже і робітничий клас.

Ось про що говорив на мітингу в столиці наш земляк з Вінниччини, робітник Барського консервного заводу Олександр Бородатий:

«Я зараз говорю від імені наших предків - різаних, колотих половцями, монголами, саджених на палю озвірілою шляхтою, рубаних білим козацтвом, убитих пострілами у спину підступними бандерівцями, спалених в печах концтаборів фашистами.

Але з кожної трагічної ситуації наші предки виходили переможцями. Тому ми теж повинні зламати хребет олігархічному клану, який вщент розорив Україну. Я селянин із Поділля, тривалий час працюю на виробництві. А моє рідне село тим часом убожіє, деградує, вимирає.

Як говорив свого часу великий негідник і провокатор Іуда Горбачов - «процес пішов». Іде він по зростаючій: знищене сільське господарство, ми втратили продовольчу безпеку, б’ється в конвульсіях промисловість, контрольний постріл у яку зробив Захід.

Зараз у нашому Барському районі з допомогою західних емісарів знищується мій рідний консервний завод, унікальні цехи кришаться на дорожню гальку. Але ж за радянських часів це було підприємство союзного значення.

Ми все це бачимо й нічого не забудемо! За гідне життя потрібно боротися! Ніхто не зуміє знищити той народ, який готовий померти за свою свободу! Соціалізм або смерть - третього не дано!».

І таких справжніх патріотів в Україні стає все більше і більше. Народ просипається і об’єднується навколо Комуністичної партії, розуміючи, що «Без боротьби немає перемоги!».

Анатолій Марчак